Бібліотечна гавань

   Здравствуй!

Я обращаюсь именно к тебе, тому кто сейчас читает эти строки. Ты наверняка слышал, как взрослые иногда сравнивают жизнь с зеброй?  Белая полоса…а потом наступает черная полоса…а потом снова Белая…

Живёт на свете мальчик Миша. Ему 12 лет  и  живет он не дома, а в хосписе, потому что он очень болен…с прошлой осени он “отказной” у врачей. На школьный литературный конкурс он написал Сказку о лунном лучике…   “Важно, что он хочет, что бы его сказку читали. Что бы чувствовали – кому нужно и кто захочет…”

Когда Мишка лежал в реанимации ему пообещали, что его сказку будут еще читать. На сегодня – ему лучше. Но это одно из тех чудес, что мы можем сделать своими руками – что бы исполнилось желание ребенка и сказка прошла более длиный путь. Мишка заслужил это.

Сказка о лунном лучике
“Жил-был маленький золотистый лунный лучик. Он был совсем тонкий, с трудом пробивался сквозь густые тучи. В сумрачном лесу он часто терялся среди веток, и не мог попасть в комнату через окно, если шторы были задернуты. Он мечтал стать таким, как старшие братья – сильные и яркие солнечные лучи, что бы приносить всем тепло, жизнь и радость.
Лучик печалился: «Неужели я всегда буду таким слабым? Что я смогу сделать хорошего?”
Но однажды красивая серебряная звездочка сказала ему: « – Мы с тобой – особенные. Мы умеем светить ночью и дарить миру волшебство. Просто гори от всего сердца и ничего не бойся!”
И лунный лучик побежал по темной воду реки и нарисовал сверкающую дорожку. Все птицы, рыбы и даже деревья на берегах залюбовались ею. Потом лучик пробрался в открытую форточку одного дома и ласково погладил по щеке малыша, который увидел сказочный сон. Лучик заиграл на лесной листве и помог заблудившемуся олененку найти свою маму.
А к утру он, усталый и счастливый, возвратился домой – в лунный диск. И спрятался там до заката, до следующих подвигов!”

Если вы расместите эту сказку у себя на странице – мы будем очень признательны.

СПАСИБО ОГРОМНОЕ ВСЕМ, КТО ПРОЧИТАЛ СКАЗКУ, КТО РАЗМЕСТИЛ У СЕБЯ – ВСЕМ, КТО ПОМОГАЕТ ДЕЛАТЬ ЧУДЕСА СВОИМИ РУКАМИ!

Ты  тоже  прочитал  её?   Значит и тебе:  Спасибо от Мишки!

Сказка опубликована на сайте © 2011 Отказники Петербурга

“Ігноруючи обстеження на ВІЛ,

ми ігноруємо шанс на своє життя”

1 грудня – Всесвітній  день боротьби зі СНІДом.

Товариство Червоного Хреста України розглядає проблему боротьби з ВІЛ/СНІДОМ,передусім, як проблему відповідальності суспільства загалом, і кожного громадянина зокрема, не тільки за своє життя, а й за майбутнє  держави. Адже більшість людей ставляться до інфікованих, або наркотично залежних негативно, навіть агресивно. Товариство вкотре піднімає широку тему прав та захисту тих, хто знаходиться під тиском стигми та дискримінації.      Український Червоний Хрест усіма силами намагається довести, що люди в Україні повинні знати, що хоча ВІЛ/СНІД поки що неможливо остаточно вилікувати, але з ним можна довго жити й при цьому не бути заразним. Продовження →

Міжнародний день інвалідів

3 грудня – Міжнародний день інвалідів, чи людей з обмеженими можливостями, як прийнято називати їх в усьому світі, проводиться з метою звернути увагу урядів і громадськості на становище цієї категорії громадян.

В Україні прийнято багато нормативних державних документів щодо соціального захисту інвалідів, створено громадські організації та Фонди, мета яких – допомога тим, хто цього потребує. Продовження →

     Вважаєш, що загартовувати організм – це обливатись крижаною водою на морозі? Помиляєшся! Процедури,які зміцнюють імунітет, дуже різноманітні, тому обери найсприятливішу для себе. Зрештою, протипоказань настільки мало, що вони займуть один рядок (загострення хронічних захворювань та підвищення температури). Але, як мінімум, дві дуже значні переваги:

–         Відсутність матеріальних витрат.

–         Комплексна дія на організм. Тобто, завдяки нехитрим діям, суттєво покращиш стан здоров’я! Продовження →