Всім привіт! Ось і настало літо! А чи знаєте ви, як гарно провести цей час разом з друзями? Не весь же час сидіти перед комп’ютером чи біля телевізору? Правда ж?
Ввечері, коли спаде денна спека – можна запропонувати пограти всім на вулиці. У що пограти? – запитаєте ви. Ну, звичайно, у гру. Хованки! Чули про таку?
Ось як цю гру описала письменниця Наталя Забіла:
… От виходить Галочка,
Кличе дітвору:
– В палички-стукалички
починаймо гру!
Зараз порахуємо
всіх дітей підряд.
Лісова лічилочка
буде саме влад:
– Раз, два, три, чотрити, п’ять! –
Іду шукать!
Хто не заховався –
Мене не винувать!
Глядь – нема нікого…
Самі лиш дерева,
кущі, пеньки, дорога
та стоптана трава…
…Та мов барвисті цяточки,
мигтять віддалеки
червоні, сині платтячка
та білі сорочки.
– Палички-стукалочки!
Бачу всіх разом:
он за дубом Галочка,
Тала за пеньком!…
…От знайшлась і Майя..
Всіх застукав я!
А кого ж немвє?
Де ж одне хлоп’я?…
А тим часом осторонь
ніхто не поміча
дивного, непростого,
рухливого куща:
сунеться потроху він,
спиниться на мить,
потім, як сполоханий,
враз перебіжить.
Близиться до палички…
Раптом – як помчить!
– Палички-стукалочки! –
голосно кричить.
– Вітя! – Весь зелений,
весь в жмутках трави,
свіже листя клена
висить з голови.
Всі гукають: – Ловко!
Як він тільки встиг?
Справжню маскіровку
він зробити зміг.
Зовсім став невидимий
в цьому убранні.
Вітя наш розвідником
був би на війні!…
(Продовження читайте у наступному пості)