Хорхе Луїс Борхес — аргентинський письменник, перекладач, один з кращих літераторів ХХ століття. Лауреат премії Сервантеса, найпрестижнішої в іспаномовній літературі (1979). Відомий оповіданнями, у яких присутні мотиви вічності, лабіринтів, дзеркал, поєднання реальності й фантастики.
Навчався у ліцеї Кальвіна та університеті в Женеві, куди переїхала його сім’я під час Першої світової війни. 1921 року повернувся до Аргентини. Працював редактором, викладачем, очолював Національну бібліотеку. У 55-річному віці повністю втратив зір.
Своє перше оповідання написав ще дитиною, дебютна збірка поезії вийшла друком 1923 року.
У світі став знаним 1961 року, отримавши Міжнародну відзнаку видавців «Formentor». Тоді ж його твори вперше перекладено англійською.
Творчий доробок: збірки оповідань «Історія ганьби» (1935), «Вигадки» (1944), «Алеф» (1949), есе, поетичні книги, антології, кіносценарії.
Україномовні видання: «Книга піску. Пам’ять Шекспіра» (включає збірку, яку сам Борхес вважав найкращою, та останню книгу письменника), детектив-пародія «Шість головоломок для дона Ісидро Пароді», «Книга вигаданих істот», «Алеф», «Вигадані історії».
