Привіт всім!
Нещодавно в одній із книжечок мені на очі попало оповідання Олександра Копиленка, яке так і називається “Друзі”. Воно мені дуже сподобалося! Хочу, щоб і ви його прочитали.
Друзі
Початок травня був холоднуватий. А квочка вже курчат вивела. Водить їх по двору, лагідно поквоктуючи. А коли курчатам стає холодно, вона їх гріє під крильми.
Одного ранку кличе мене мій знайомий, у якого я жив, і каже: – Ви таке коли-небудь бачили? – і показує на
квочку, яка моститься гріти курчат. Вони ж такі малесенькі, пухнасті.
А біля неї обережно ходять троє малих кошенят, що їх недавно вивела кицька.
І коли квочка розставила крила, то зразу під неї полізли кошенята. А потім уже курчата… Сміх та й годі! Такого, справді, ніколи не доводилось мені бачити.
З-під крил квочки стирчать три котячих хвостики і більше як з десяток курчачих голівок.
Курчата попискують задоволено, котята муркотять. Так усі й живуть у дружбі.
А ви таке бачили колись на власні очі?