Бібліотечна гавань

Щороку 30 листопада у багатьох країнах відзначається Всесвітній день домашніх тварин (World Day Pets). Ідея про його заснування  була озвучена на Міжнародному конгресі прибічників руху в захист природи, що проходив у Флоренції в 1931 році. Метою свята виховання у людей почуття відповідальності за все живе на планеті, у тому числі і за домашніх тварин. Не дивно, що девізом цього Дня стали слова Маленького принца з твору Антуана де Сент-Екзюпері: “Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив”. Ці слова звернені до всіх нас. Пам’ятайте про це завжди.

Продовження →

Дмитро Семенович Чередниченко (30 листопада 1935, с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область) — український письменник, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець. Член Національної спілки письменників України (1979). Перекладач литовської літератури.

Після Межиріцької середньої школи (1953) закінчив Київський педагогічний інститут імені М. О. Горького (1957), вчителював на Канівщині й Васильківщині (1957-1963), працював на журналістській та видавничій роботі (1963-1982).

Продовження →

Марк Твен (1835-1910) — американський письменник, гуморист, сатирик, публіцист, видавець. Найвідомішими творами є «Пригоди Тома Соєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Семюель Ленгхорн Клеменс народився в місті Флорида штату Міссурі 30 листопада 1835. Потім родина переїхала в місто Ганнібал, мешканців якого він пізніше описав у своїх творах. Коли помер батько сімейства в 1847 році, старший син зайнявся виданням газети і Семюел вносив туди свій  внесок – займався набором і написанням статтей. З початком громадянської війни юнак вирушив працювати лоцманом на пароплаві, навіть хотів стати капітаном. У липні 1861 він виїхав подалі від війни на захід, де в цей час видобували срібло. Не знайшовши себе в кар’єрі сріблошукача, він знов зайнявся журналістикою. Він влаштувався в одну газету у Вірджинії і почав писати під псевдонімом Марк Твен.

Продовження →

Кожного року в Україні прийнято вшановувати пам’ять загиблих від штучного голоду, організованого радянською владою в XX столітті.

Згадувати жертв голодомору на офіційному рівні вперше запропонував своїм указом другий президент України Леонід Кучма в листопаді 1998 року. Називалася жалобна дата Днем пам’яті жертв Голодомору. У 2000 році назву було змінено на День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій. Указом третього президента Віктора Ющенка від 21 травня 2007 він став називатися День пам’яті жертв голодоморів.

Продовження →

Еліна Іванівна Заржицька народилася 27 листопада 1960 року в м. Дніпропетровську. Здобула освіту в Національному гірничому університеті, Дніпропетровському обласному інституті патентознавства, Дніпропетровському університеті ім. А. Нобеля. Маючи технічну освіту, обрала шлях діяльності на творчій ниві дитячої книги, створюючи свої зразки літературної казки, легенди на основі фольклорних традицій, сюжетних і мовних особливостей Придніпров’я. Наслідуючи засоби народної педагогіки – казку, змінює розуміння дитячого читання у нашій країні. Переймаючись проблемами, як у наш прагматичний час зі зміненими ідеалами залучити дітей до читання, як за допомогою книги навчити дітей пізнавати світ, позитивно мислити, наслідувати традиції пращурів, бути патріотами своєї країни, письменниця пропонує свій жанр твору, своїх героїв, свою манеру викладання тексту з елементами народної та сімейної педагогіки. Особливо хвилює авторку, як надихнути дітей на творчість, зокрема дітей з особливими потребами, і в цьому питанні вона пропонує свої методи: нетрадиційний формат книги (електронний), озвучування та малювання мультфільмів за творами авторки, інтерактивні зустрічі з дітьми, лексичні пояснення слів в тексті, висновки-приказки, незвичайне поліграфічне оформлення книг – особливий почерк авторки. Пані Еліна з тих людей, які на своїх раменах тримають наше духовне небо. А подвижництво, любов до красного письменства, до книги та читання, до дітей, мабуть, передався їй у спадок.

Продовження →

Журналіст, «дитячий письменник із дорослим обличчям», автор російськомовних творів для дітей. Народився 26 листопада 1970 року в Ашгабаді (Туркменістан), від 1984-го живе в Києві. Друкується з 1990 року. Працював у дитячій періодиці, зокрема редактором відділу молодіжних проблем у журналі «Однокласник». Видавав книжки в Україні та Росії, брав участь у створенні дитячих телепередач. Нині працює на телебаченні, виховує доньку Варвару. Поява в житті донечки відкрила автора з іншого боку – так з’явився «Дневник молодого отца».

Письменник зізнається, що більшість його книжок побачили світ завдяки випадку, хоча сам у випадковості не вірить. Незапланованою і доленосною виявилася зустріч Юрія Нікітінського з класиком української дитячої літератури Анатолієм Костецьким. Саме завдяки йому в «Барвінку» вперше було опубліковано твори молодого автора. Пізніше А. Костецький стане його першим серйозним рецензентом, наполягатиме на тому, щоби пан Юрій узявся за більші прозові форми. Як наслідок маємо збірку дотепних історій «Осторожно, пингвины!». Пізніше так само випадково Юрій Нікітінський зустрів у бібліотеці шведського письменника Пера Нільссона, який береться перекладати казку «История с Драконом» шведською, 2000 року твір увійшов до шведської антології сучасних літературних казок для дітей.

Продовження →