Бібліотечна гавань

Індія – батьківщина шахів, алгебри і геометрії – своє Національне свято відзначає з 1950-го року, в день, коли вступила в силу нинішня Конституція Індії. Преамбула Конституції визначає Індію як суверенну, соціалістичну, світську і демократичну державу. Примітним є той факт, що Індія дуже миролюбна, і за свою багатовікову історію не вторгалася на територію будь-яких інших країн.

5000 років тому, коли більшість населення землі були кочуючими племенами, індійцям вдалося створити Хараппску цивілізацію. Ця цивілізація розташувалася у долині Шіндо, це захід сучасної Індії. Назва «Індія» походить від річки Інд, яка прихистила навколо себе найперші поселення. Арійці називали річку Інд «Шіндо».

Продовження →

26 січня 1788 року капітан Артур Філіп висадився в бухті Сіднея, підняв британський прапор і заснував першу колонію – Новий Південний Уельс. Цей День відзначається як Національне свято Австралії. Також 1 січня 1901 року шість австралійських колоній стали однією федерацією, таким чином утворивши сучасну Австралію – Австралійський Союз.

За якістю життя Австралія знаходиться у першій десятці, і зовсім не факт, що в Австралії живе втричі більше кенгуру, ніж людей (бо може б вже й більше). Економіка Австралії – це експорт газу, руди і пшениці, а уряд щедро ділиться прибутком. Соціальна допомога настільки розвинена, що в країні можна прямо на вулиці безкоштовно взяти побутові речі. Наприклад, пилосос, телевізор або мікрохвильову піч, комп’ютер, принтер або стереосистему, різну меблі. Громадяни просто виставляють ці речі поруч зі своїм будинком за непотрібністю – це значить, що їх можна забрати. Речі часто майже нові.

Продовження →

24 січня відзначається Міжнародний жіночий спортивний день. Ініційований французьким Вищою радою по аудіовізуальних засобів CSA в 2014 році.

10 найкращих спортсменок в історії незалежної України

Продовження →

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.

Народився 23 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.

Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Згодом –  у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919).

 З 1947 р. — член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1943— 1948 рр. — міністр освіти УРСР. З 1953 по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.

Продовження →